Game, The
Виробництво : США
Жанр : фільм дії, пригодницький фільм, детектив, тріллер
Тип : повнометражний фільм, 128 мин.
Прем'єра : 12.09.1997 р.
Режисер : Девід Фінчер
В ролях : Шон Пенн, Джордж Магуайер та інші
Короткий зміст:
Процвітаючий бізнесмен Ніколас Ван Ортон (Майкл Дуглас) вважає, що живе розміреним, продуманим, безпечним життям. Все міняється, коли його брат Конрад (Шон Пенн) підносить з нагоди Дня Народження незвичайний подарунок - таємничу Гру. Вступивши в неї, Ніколас виявляє, що ставка там - його життя, а правила невідомі і, гірше за те, міняються з лякаючою швидкістю.
Рецензія:
Цікаво, що за наслідками першого уїкенду демонстрації «Гра» помітно перевершила попередній фільм режисера - «Сім» /1995/. Проте підсумкові касові збори склали $48,20 млн. - удвічі менша сума, і солідний бюджет ($50 млн. ) вдалося компенсувати лише завдяки надходженням від загальносвітового прокату. Здається, це задоволено символічно. Згаданий тріллер зачаровував не тільки відважно закрученою інтригою і атмосферою страху, що майстрово нагніталася, але і - глобальністю роздумів, глибиною занурення в людську природу. Наступний же фінчеровській досвід вийшов - згідно вже назві - свідомо менш «серйозним».
Опинився зміщений саме у бік гри, до якої автори, втім, відносяться цілком докладно і підходять зі всією суворістю. Можна висунути припущення, що провиною всьому тут не стільки режисер, скільки - тандем сценаристів. Джон Д. Бранкато і Майкл Ферріс буквально напередодні склали типовий «змовницький» детектив1, що розкриває небезпеку обвивання суспільства інформаційно-технічними мережами.
Завязка ще подає великі надії, примушуючи не здогадуватися щодо того, що ж чекає Ван Ортона, що послухався пораду брата, але - важливо! - що самостійно ухвалив остаточне рішення про участь в Грі. Точніше, виникає напружена невідомість відносно самої природи дії, що розгортається.
У Ніколаса-то точно перевертаються уявлення про знайомий навколишній світ, в якому він цілком комфортно існував досі! Проте і в свідомість глядача з часом починають закрадатися сумніву мало не в основах всесвіту: чи так вірні уявлення, що формувалися в нас з раннього дитинства?! І, мабуть, навіть загадкові містичні сили - зовсім не такі, якими їх традиційно зображають..
На жаль, результат потрясінь, що повалилися на голову Ніколаса, розчаровує. Зведення витонченої змови до фікції, а вірніше, до зваженої діяльності цілком солідних і відповідальних людей, що всього лише задовольняють тягу, що не оформилася, підсвідому, сучасних «яппі» до небезпечних, екстремальних ситуацій, саме по собі сприймається грою або навіть - авторським жартом. Мабуть, лише присутність Майкла Дугласа, який мимоволі підвів підсумок власному акторському имиджу2 і мало не урочисто розпрощався з амплуа, що принесло йому славу, повідомляє екранним подіям переконливість.
І не дозволяє забути, що буквально наступний фільм режисера, «Бійцівський клуб» /1999/, підведе до менш оптимістичного висновку: такі розваги зрештою до добра не доводять.