Dawns Here Are Quiet, The
...А зірки тут тихі
A zori zdes tikhie (назва на трансліте)
А зірки тут тихі... / The Dawns Here Are Quiet (США: англомовна назва)
Виробництво : СРСР
Жанр : драма, військовий фільм
Тип : повнометражний фільм, 160 мин.
Рік : 1972
Режисер : Станіслав Ростоцкий
В ролях : Олена Драпеко, Ольга Остроумова та інші
Короткий зміст:
В прифронтовій смузі, в живописних російських лісах, група девушек-зенітчиц під командуванням сержанта Васькова (Андрій Мартинов) вимушена вступити в нерівний бій з 16 ворожими диверсантами, що десантуються в тилу радянських військ. Соня Гурвіч (Ірина Долганова), Ліза Брічкина (Олена Драпеко), Галя Четвертак (Катерина Маркова) і Женя Камелькова (Ольга Остроумова) мріяли про велику любов, ніжність, сімейному теплі - але на їх частку випала жорстока війна, і вони з честю виконали свій військовий борг.
Рецензія:
Зрозуміло, нелегко винити членів Американської кіноакадемії, що визнали кращим іншомовним фільмом, що демонструвався в національному прокаті в 1972-му році, «Скромна чарівливість буржуазії» - витончений шедевр Луіса Бунюеля. Та і все одно утішно усвідомлювати, що картина була відмічена, потрапивши в число номінантов і тим самим - здобувши популярність в США. Тепло «А зірки тут тихі.» опинилися зустрінуті і в Західній Європі, починаючи з демонстрації в рамках Венеціанського МКФ.
А вже історія любові до стрічки з боку китайських товаришів, зокрема особисто Дена Сяопіна, які у результаті не витримали і зважилися на власний девятнадцатісерійний телевізійний «рімейк», і зовсім стала притчею в язицах. Чи потрібно окремо згадувати про справжній тріумф, що чекав Станіслава Ростоцкого і автора однойменної повісті Бориса Васильева на Батьківщині?! Тут і багатомільйонна посещаемость1, і визнання у вигляді розсипу кінонагород.
Втім, є ще одна обставина, яка радує навіть більше. Те, що фільм аніскільки не застарів, а тому - не був з часом відданий забуттю, як і раніше обожнюємо і високо цінуємо. Можливо, Станіславу Ростоцкому не дуже вдалася підкреслено «офіційна» експозиція. Справа не в наявності гучного пафосу, який, право, в творах про Велику Вітчизняну війну частіше уместен2, - але в тому, як все неприродно і плакатний подане. Небагато чим переконливіше мені здалися і прикрашені, «лубкові» кадри спогадів дівчат (в першу чергу - Одружуй Коминком) про своє довоєнне життя, що так сильно контрастує з суворими армійськими буднями.
Інша справа - все, що стосується власних військових реалій, яким були свідками і письменник, і режисер. Особисто помічав, як навіть у глядачів, глибоко чужих сантиментам, сльози наверталися на очі під час сеансу, особливо - ближче до фіналу, коли героїні одна за одною трагічно (і героїчно!) йдуть з життя. І репліка старшини Васькова про загарбників («Звіри вони - ось і вся оповідь») луною віддається у вухах впродовж перегляду. Та все ж «А зірки тут тихі.» - не просто виразний колективний портрет людей, що билися за Батьківщину, який поступово підноситься до збірного образу народу, що встав на боротьбу з окупантами.
Можна сміливо стверджувати, що Бикову і Ростоцкому вдалося набагато краще, ніж, скажімо, Юрієві Озерову3, спіткати сутнісні, глибинні причини того, чому Радянський Союз взяв верх над нацистською Німеччиною. Тут і невимовна словами віра в те, що в священній справі допомагає сама рідна земля, що практично виражається хоч би в особливих навиках старшини - бувалого мисливця-промисловика. І в інтуїтивно схопленому розумінні природи тотального протистояння, афористично влучно вираженому Васьковим в тому дусі, що війна - ето-де не тільки «хто кого перестріляє», але «хто кого передумає». Тим дорожче Перемога!.
__________
1 - З результатом 66 млн. чоловік фільм потрапив в число не тільки лідерів сезону, але і - рекордсменів за всю історію радянського кінопрокату.
2 - Як контрприклад досить привести епілог іншої екранізації - «Вони билися за Батьківщину» /1975/ Сергія Бондарчука.
3 - З багатосерійною кіноепопеєю «Звільнення».
0 Відгуків на “А зірки тут тихі”
Залишити відгук